Моя мова
Якось в ключі заговорили журавлі…
Про рідну мову, про свої гаї:
«Ой, як люблю я стріхи ці низенькі,
де чутно голос батька й неньки,
де сміх дитячий навкруги дзвенить.
Людина ж в цьому журавля винить…
Ой, як люблю в дівочий спів вслухатись,
в мелодії бандури й солов’я…
Ці переплети з нот у шати…
Слова ніжніші, ніж вода…»
Яка ж чудова українська мова!
На ній курличуть журавлі…
Не зможеш в світі кращої знайти,
бо колискову, що колись співала мати,
чужою мовою ніхто не заспіва…
І слів рідніших ніколи не почуєш…
Нема рідніших… аніж ті, якими прозвучали
...
Читати далі »
>
