«Можливо, не кожному з вас спадало на думку, що поряд  ходять генії, що талант народжується поміж нас, та ми цього не помічаємо. А можливо,  просто велике бачиться здалека – і, напевно, потрібен час, щоб оцінити  всю  глибину і неповторність творчості цих авторів», - такими словами  розпочався усний літературний журнал «На жертовник Свободи свій талант я кинув». Підготували цю зустріч із поезією учні 6(10) - А класу під керівництвом учителя української мови та літератури Онишко Л.В. Слухачі  потрапили «в гості до поетичної країни творчості нашого земляка – письменника, громадського діяча – Романа Петріва».  «Хоча літературознавці уже відзначили неперевершеність  краси творчості нашого земляка, ми поки що не маємо змоги насолодитися цією красою, оскільки видання їх  не є багатотиражним. Потрібно, щоб видавці зацікавилися майстерністю митця, і тоді не тільки ми, а і вся Україна зможе милуватися  такою витонченою поезією». З перших хвилин звучання журнал заполонив слухачів і ніжністю рядків, і прекрасною мелодією, і слайдами, на котрих фотографії Романа Петріва знайомили глядачів із моментами життя нашого майстра слова.

«Істина звучить у словах: народжуються поезії лише у тих,  хто вміє слухати і відчувати життя навкруги.  Хто вміє  через серце передати побачене. А побачити і пережити Роману Петріву довелося дуже багато…  Справедливо говорять, що біографія і погляди поета – в його віршах…» Ведучі цього свята лірики – Лозінська Наталія та Петрівський Петро –перегортали  сторінки журналу «Життєвий шлях митця», «Україно моя», «А я все пишу», «Лиш любов – невінчана дружина», «Одвічні питання» і розповідали про долю та ліричні думки Романа Петріва. А доповнювали ті відомості  поезії, котрі лились із уст Рудейко Марії та Скоринович Олени, Калинича Ігоря та Микитин Олени, Суховерського Юрія та Бліхи Надії, Наконечної Ірини та Милимук Соломії, Пахольчук Олени та Шуха Сергія, Шуховської Олесі та Корецького Юрія. А Сколоздра Станіслав, Міхін Олег та Скоринович Олена борцеві за волю України Романові Петріву присвятили пісню «Народна війна».

Із сльозами на очах зі словами щирої подяки за пережиті трепетні хвилини неповторного звучання  поезії Романа Петріва виступила його дочка – Романа.