Ще не вмерла України і слава, і воля,

                  Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

              Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

              Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

                                           Приспів:

              Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

              І покажем, що ми, браття, козацького роду

Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року у священичій родині у селі Явірнику Руськім, розташованому неподалік "західного бастіону" українських земель — міста Перемишль. Вербицькому пощастило: на той час Перемишль заслужено зажив слави важливого центру українського духовного життя, що було пов'язане з діяльністю відомих просвітителів Івана Могильницького, Йосифа Левицького, Івана Лаврівського та ін.

 Двері до безсмертної слави відчинилися перед композитором, коли в його руки потрапив вірш Павла Чубинського (написаний, мабуть, 1862-го), який починався словами «Ще не вмерла Україна» та окреслював її межі саме «від Сяну...»Офіційно вважають, що перше публічне виконання майбутнього гімну відбулося 10 березня 1865 року в Перемишлі під час першого на західноукраїнських землях Шевченківського концерту.

Учитель музичного мистецтва А. І. Грицко повів урок «Михайло Вербицький  - автор Державного Гімну України». Цікава розповідь учителя супроводжувалася переглядом мультимедійної презентації.